427. ПРИЙДЕ ГОСПОДЬ ІЗ СІОНУ

(ре-мінор)
Прийде Примиритель, що Йому буде послух народів
(І Мс. 49:10).

Прийде Господь із Сіону, щоб забрати нарід Свій.
Бачить Бог із Свого трону, що настав вже час тяжкий.

Народ стогне у неволі і знемігся в боротьбі.
Бог по Своїй святій волі світить світлом у ці дні.

Бог поможе Своїм дітям увійти в святе життя.
Уважаймо, чи ми встоїм в правді Божій до кінця.

Бо лиш вірним Бог поможе, щоб одержати життя.
Хто сповняє Слово Боже, хай хоронить до кінця.

Хоч і важко в світі жити, гріх бушує навкруги.
Як будем Бога гнівити, то пропадем у цій тьмі.

Коли Господь покарає тую блудницю тяжку,
Тоді мир нам завітає, поміч дасть Господь Свою.

Треба нам тут свято жити, щоб Господь нас хоронив,
Світлом правди засвітити, щоб світильник наш горів.

426. ПРО БОЖУ ЛАСКУ ЗВІЩАЙТЕ ЛЮДЯМ

(сі-мінор)
Бо я не соромлюсь Євангелії, бо вона – сила
Божа на спасіння кожному, хто вірує
(Рим. 1:16).

Про Божу ласку звіщайте людям.
Бог милосердний Сина послав, -
Дать людям визвіл з гріхів-кайданів.
І зрозуміть, що за них страждав.

Приспів: На хресті Ісус страждав,
Він святую кров пролляв,
Життя вічне Він всім нам придбав,
На Голгофі умирав.

Спаситель кличе лагідно всіх нас:
«Прийдіть до Мене, Я прийму вас.»
А завтра може вже пізно буде,
Спаситель скаже: «Не знаю вас.»

В Христі Ісусі наше спасіння,
Бо на хресті Він його придбав.
Дав людям визвіл з гріхів-кайданів,
То ж Він для цього і умирав.

425. ПОДИВИСЯ, МІЙ ДРУЖЕ, НА МУРАШКУ

(фа-мажор)
Іди до мурашки, лінивий,
поглянь на дороги її – й помудрій!
(Пр. 6:6).

Подивися, мій друже, на мурашку,
Як все літо працює вона.
І не спить вона літом анітрошки:
Вона знає, що прийде зима.

Сам Христос тобі руку простягає,
Бо Він хоче, щоб ти працював.
І життя тобі дати обіцяє,
Щоб ти серце Йому віддавав.

Подивися, як праці багато,
Запустіла вся нива кругом.
Друже мій, ти долай гріх завзято
Ім’ям Вічного Спаса Христа.

Проживай, любий друже, покірно,
Щоби храм твій сердечний яснів.
Бо прийде мій Спаситель, я вірю,
Після горя і темних цих днів.

Тоді Спаса народи побачать,
Як прийде Він судити усіх.
Тоді многії люди заплачуть,
Бо любили неправду і гріх.

Спас на вірних ласкаво погляне,
Прийме в Царство Христос Своє Сам.
Царство вічне Христове настане
В славі вічного Спаса Христа

424. ПІВНІЧ ПРОЙШЛА

(ре-мінор)
А опівночі крик залунав:
«Ось молодий, – виходьте назустріч!»
(Мт. 25:6).

Північ пройшла, навколо темрява,
Трохи спізнились ми сюди прийти.
Світло погасло, олії нема,
Стукаймо, може впустять нас туди.

Приспів: Пізно, пізно, зачинені двері!
Щоб нам не почути голос той:
«Вже двері зачинені!»
Спішіть (усі) тепер (ввійти), -
Ще двері відчинені.
Іди (іди) іди (скоріш), -
Ще двері відчинені.
Щоб нам не почути голос той:
«Вже двері зачинені.»

Північ пройшла, а ми ще стоїмо,
Ждемо вже довго, відчини Ти нам.
Добрий Господар, нас не віджени,
Чути, як гарно всі співають там.

423. ПРО ЛЮБОВ ХРИСТА СПІВАЙМО

(Нот. – П. рад. 282; Єв. мел. 426)
(ре-бемоль мажор)
Страждання зазнаєте в світі, але
будьте відважні: Я світ переміг! (Ів. 16:33).

Про любов Христа співаймо,
Про усі Його діла.
В небі чистому там місце
Приготовив Він для нас.

Приспів: Як ми зійдемось в небі, -
О, як радісний для нас день буде.
Вбачим там Ісуса
І пісню слави викликнем.

Доки ми шляхом земним йдем,
Часом нас вкриває тьма.
Як земний наш шлях скінчиться,
Спас візьме нас в небеса.

Будьмо вірні всі Ісусу
І служім Йому усе,
А як Він прийде у славі,
Нам заплату принесе.

Всі вперед і не вагаймось,
Скоро вбачимо Христа.
Він відчинить двері райські
І введе нас Сам туди.

422. ПРАВДА, ЛЮБИТЬ БОГ МЕНЕ

(Нот. – Єв. п. 228; П. верьі 379)
(соль-мінор)
Я перебуватиму з вами повсякденно -
аж до кінця віку (Мт. 28:20).

Правда, любить Бог мене, Сам за мене постраждав.
В темну ніч чи в світлий день буть зі мною обіцяв.

Приспів: Правда, любить Бог мене (2р.)
Він за мене постраждав.

Правда, любить Бог мене. Коли в горю я скорблю,
Він, я вірю, подає руку сильную Свою.

Правда, любить Бог мене. І в життєвій боротьбі
Злі учинки подолать подає Він сил мені.

Правда, любить Бог мене. Учить Він добру без слів.
Вчитись буду в Нього я все життя до вічних днів.

421. О, ЯК ГАРНЕ СВЯТЕ МІСЦЕ

(ре-мажор)
Затужена та омліває душа моя за подвір’ями Господа,
Моє серце та тіло линуть до Бога Живого (Пс. 84:3).

О, як гарне святе місце, де всі вірні моляться.
Скільки раз туди приходжу, чую, ніби в небесах.

Приспів: Поглянь вгору, зір звернувши!
В небо мислями лину,
Радість наповняє серце,
Забуваю про журбу.

Чую тут побожні пісні, мов ангельський чудний спів.
Забуваю світ лукавий, рветься дух в блакить небес.

Там колись при звуці сурем яз Ісусом увійду.
Увільнить Він з журби й трудів, Ного в Царстві восхвалю.

420. О, ЮНІСТЬ, ЮНІСТЬ

(мі-мажор)
Він втомленому дає силу, а безсилому-міць Ос. 40:29).

О, юність, юність ти золотая,
Ти забираєш барви свої.
І непомітно підходить старість,
І заглядає в очі мої.

Приходить час з тобою розстатись.
Ти відлітаєш, ніби у путь,
І наділяєш ти сивиною.
Ох, тебе, юність, більш не вернуть.

Пройшло дитинство, проходить юність,
Забуто все, що проживав.
Тільки одного забуть не можна,
Що в роках юних Бога пізнав.

О, Боже, Боже, будь милосердний,
В тяжкі хвилини допомагай.
До сивини, і до могили
Ти мене, Боже, не залишай.

О браття-сестри, будем трудитись.
Спаситель буде нам помагать.
Вінець перлинний Він обіцяє
Тим, хто достоєн його прийнять.

419. ГОСПОДЬ, ХТО УВІЙДЕ?

(мі-мажор)
І не ввійде до нього ніщо нечисте (Об. 21:27).

Господь, хто увійде в Твою святиню святості? (2р.)

Приспів: В кого чисті руки та щиреє серце,
Не йде за цим світом, а любить Христа. (2р.)

Господь, хто увійде в Твою святиню, щоб прославлять? (2р.)

Господь, хто увійде в Твою святиню, щоб вічно жить? (2р.)

418. НА ЗЕМЛІ НЕ ВСЕ НАМ ВИДНО

(Нот. – Єв. пісні 35)
(ре-мажор)
І бусел у повітрі знає умовлений час свій, а горлиця й
ластівка та журавель стережуть час прилету свого, – а
народ Мій не знає Господнього права! (Єр. 8:7).

На землі не все нам видно, але гляньмо в небеса:
Перед нашими очима розкривається краса.
Зірки, місяць, ясне сонце, що Господь їх сотвори в,
Виповняють Божу волю, яку Він їм доручив.

Приспів: Бог нам дав безсмертну душу,
Життя вічне обіцяв.
Він простив нам всі провини,
Божий Син за нас страждав.
О, скажи, мій милий друже,
Що Йому за це ти дав?

Пташки знають свою пору, напрямок, куди летіть.
Дерева, квіточки знають, коли їм зазеленіть.
Все творіння славить Бога так, як Він кому звелів,
Друже, що ти для Ісуса в житті доброго вчинив?

Бог дає все, що потрібно нам для тіла і душі.
Його очі всюди бачать, що ми творимо в тиші.
Час прийде, Господь спитає кожного, що хто зробив
І розплатиться по правді, як хто в Нього заслужив.

417. МИНАЮТЬ ДИТЯЧІ РОКИ

(соль-мажор)
Уважайте, щоб поводитись обережно…,
використовуючи час (Еф. 5:15-16).

Минають дитячі роки,
Як мряка, коли сонце зійде.
І молодість також минула, -
Господь уже скоро прийде.

Мені так миленько велося,
Приємно мені так було жить.
Жаль мені те, що не можу
Я молодість ту завернуть.

Гелер то усе це змінилось.
Турботи так мучать мене.
Ах молодість ти дорогая,
Вернися ти ще до мене.

Та того вже бути не може,
Про теє і думать на варт,
Бо скоро прийде вже могила
І тіло покриє земля.

Бог долю назвав усім людям,
1 землі вони й в землю підуть.
А дух їх, який є від Бога,
Куди ж він по смерті піде?

Коли б мені вічно тут жити
І смерті ніколи не знать,
Коли б молодим завжди бути,
І з Богом весь час проживать.

416. МНОГІ ВАМ ЛІТА

(ля-мажор)
Життя він у Тебе просив, – і дав Ти
йому довголіття на вічні віки
(Пс. 21:5).

Многі вам літа! (Зр.)
Многі вам (Зр.) літа!

Бажаєм ми вам | радості щастя. (2р.)
Радості (Зр.) щастя.

Любов Христова | хай буде з вами. (2р.)
Хай буде (Зр.) з вами.

І хай утішить | Бог Святим Духом. (2р.)
Бог Святим (Зр.) Духом.

Благословить вас | хай Його ласка. (2р.)
Хай Його (Зр.) ласка.

Любіте Бога | і Його діло. (2р.)
І Його (Зр.) діло.

Будьте ви світлом | в темряві світу. (2р.)
В темряві (Зр.) світу.

Живіте в згоді. (Зр.)
Живіте (Зр.) в згоді.

Бажаєм ми вам | радості щастя. (2р.)
Радості (2р.) щастя.

Великий Боже, ми Тебе просим:
Благослови їх, благослови Ти їх
Раз і навіки.

415. МАМА — МЕНІ СЛОВО ЦЕ МИЛЕ

(Нот. – П. верьі 402)
(ре-мажор)
Приводжу напам ‘ять собі твою нелицемірну віру,
що перше була в бабі твоїй Лоїді та в матері твоїй
Евнікії. Певен я, що й у тебе вона оселилась.
(2Тим. 1:5).

Мама… Мені слово це миле,
Повне воно ласки й любві.
Мама… на руках нас носила
І пас зберігала в любві.

Мама… скільки ти пережила,
Мама… скільки горя знесла!
Нас ти берегла і любила,
Мама… найдорожча моя!

Мама… Хто так ніжно голубить?
Xто так сам не цінить себе?
Мама… Хто так ніжно ласкає?
Мама… так, тільки ти одна!

Ти нас до Христа приносила,
Ти нам помагала в біді.
В горі і в недолі плекала, – ‘
Мама, хто подібний тобі?

Мама… Часто діти не люблять
Старість і турботу твою,
Ласку й доброту вони гублять,
Мама не жаліють свою.

Пізно, пізно буде при гробі
Плакать і скорбіти в душі.
Діти, вам коротка дорога.
Скоро прийде смерть і до вас.

Сій, друг, але жати прийдеться
Все, що насадила рука.
Маму ти шануй і побачиш
Щастя, коли горе в житті.

414. МІЖ ХВИЛЬ БУРХЛИВИХ

(Нот. — Єв. пісні 66; П. верьі 27)
(ре-мінор)
Очі Господні – на праведних,
а вуха Його – на їхній зойк (Пс. 34:16).

Між хвиль бурхливих, в життєвім морі
Ніде спокою нема душі.
Душа так прагне Тебе, Спаситель,
Молю, мій Боже, о поможи.

Приспів: Так прагне серце моє спокою,
Я так стомився в борні земній,
Душа страждає в напливах горя.
О, Милосердний, зі мною будь.

Злоба невір’я та лицемір’я,
Зловіщий відблиск гріха й вогню.
Зло торжествує, але вже близько
Великий, славний Господній День!

Я вірю, Боже, що Ти вже скоро
Прийдеш покласти всьому кінець.
Хто жив в надії на поміч Твою,
Ти подаруєш їм Свій вінець.

413. МОЯ МЕТА ДАЛЕКО, ЗА РІКОЮ

(Нот. – Єв. п. 329; Єв. сп. 418; Р. п. 88)
(соль-мажор)
Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходолом
(Євр. 11:29).

Моя мета далеко, за рікою,
До неї змалку я направив путь:
Бо там брати великою сім’єю
Мене до себе на вечерю ждуть.

Приспів: Я все пливу, вперед свій зір керую.
Вже сонечко заходить за обрій.
Хай ураган підноситься й бушує,-
Я до мети направив човен свій.

Я через води човен мій направив,
Від берега далеко вже відбивсь,
Назустріч хвилі й люті урагани,
Немов би хочуть, щоб скоріш втопивсь.

Далеко бачу світло за рікою,
Там вже скінчиться небезпечна путь,
Бо там брати великою сім’єю
Мене до себе на вечерю ждуть.

412. КОЛИ МОЄ ЖИТТЯ КІНЧАТИСЬ БУДЕ

(до-мажор)
Бо для мене життя – Христос.
а смерть – то надбання (Фил. 1:21).

Коли моє життя кінчатись буде,
І страх, мов камінь, стисне мою грудь,
Коли почую голос, що покличе
Мене в незнану путь.

Тоді, мій Спасе, залишись зі мною,
Так, як в житті стояв при мені Ти.
Єдина втіхо небесної любові,
Мене не опусти.

Будь близько мене, як усе зникає:
Рідня, знайомі, сестри і брати.
Як очі згаснуть, серце моє змовкне,
Мене не опусти.

Тебе Одного, Спасе мій, благаю
В годину смерті Ти мене кріпи.
Подай надію в мою бідну душу,
Мене не опусти.

Блаженне місце дай мені, о Боже,
Де вже нема гріха, ні бур життя,
Там, де спокій сповняє душу чисту,
Живе любов свята.

Почую там пісні, ангельський голос,
Що їх ніхто на світі не чував.
Притулок мій – в Тобі, мій милий Боже,
Який мені Ти обіцяв.

411. КРАЮ МІЙ

(Нот. – Єв. п. 342)
(ре-мажор)
Бо чекав він міста, що Бог – його
Будівничий і Творець (Євр. 11:10).

Краю мій, серцем лину, щоб скоріш
Я в брами високі вже входив твої,
Щоб там спочити, горе забути
І всі зітхання на цій землі. 2р

І в сльозах, смутку, горю та журбі
Я тут томлюсь завжди на цій чужині.
Коли згадаю про тебе, Краю,
То жаль стискає серце мені. 2р

Краю мій, Краю любий, дорогий,
Богом збудований для Його дітей.
До Тебе лину, до Тебе прагну, І
Спішу до Тебе, Краю мій. 2р

Зоря ясна виринає вдалині,
То мій Край сіяє в рідній стороні.
Туди спішу я, де скоро буду
В Сіонськім милім тім краю. 2р

410. ІСКРА БОЖА ВЖЕ ПОГАСЛА

(Народна пісня)
(до-мажор)
Увіходьте тісними ворітьми …Бо тісні ті
ворота і вузька дорога, що веде до життя
(Мт. 7:13-14).

Іскра Божа вже погасла,
Стали Бога забувать.
Що ж ви робите, нещасні?
Ви будете пропадать.
Бо колись-то обіцяв Б о г -
На землі усіх спасти.
Послав Сина Свого з неба,
Щоб звільнити нас з гріхів.

Бо гріхи – це путь розлога,
По якій народи йдуть,
Ворог так завів глибоко,
Що не можна повернуть.
Вже багато повертало
Із широкої путі
І знаходять путь-стежину,
Щоб до Бога нею йти.

Бо та стежка є вузенька,
І сам нею не пройдеш.
Проси в Бога супроводу,
То скоріше перейдеш.
Бо Бог знає твоє серце,
Яким шляхом ти ідеш,
Шляхом правди, чи шляхом кривди,
Що посіяв, те й пожнеш.

Бо за гробом там не сіють
Тільки будуть пожинать.
Одні в клунях, мов пшениця,
Другі – мов кукіль – в вогні.

409. ІСУС ТЕБЕ ЧЕКАЄ

(мі-мінор)
Коли ж ви любите тих, хто вас любить,
то яку нагороду ви масте? (Мт. 5:46).

Ісус тебе чекає, щоб любив (4р.)

Приспів: Незалежно від раси
Чи від кольору людей -
Ти люби всіх, як братів, роби добро.

Тому, хто біля тебе, дай любов (4р.)

Як тебе не вітають, дай любов (4р.)

408. ЗАЛИШИСЬ ЗІ МНОЮ

(ля-мінор)
Зостанься з нами, бо вже вечоріє і кінчається день! (Лк. 24:29).

Залишись зі мною, бо темніє вже,
Тьма прикриває, не лишай мене.
Я покладаюсь на любов Твою.
Ти моя поміч, залишись зі мною.

Так і життя день короткий пройде,
Вся земна слава щезне раз-на-все.
Усе зміняється в світі цьому,
Друже незмінний! Залишись зі мною!

Я все бажаю всякий час Тебе,
Бо лиш з Тобою переможу все,
Бо хто ж є інший такий вірний друг?
О, Спасе милий, залишись зі мною!
Дай, Спасе, щоб Твій хрест я бачив все.

Хай Він провадить все вперед мене.
Надходить вічний день і проганя тьму,
В житті і смерті будь все зі мною.

407. З НАМИ БОГ!

(Нот. – Єв. сп. 105; Д. г. п. 12)
(соль-мажор)
Коли за нас Бог, то хто проти нас? (Рим. 8:31)

І нами Бог! Хто буде проти нас? (З нами Бог!) (Зр.)
Так Павло Апостол нам сказав.

Ось Я з вами буду кожний день! (Кожний день!) (Зр.)
Так Господь Спаситель нам сказав.

Кров Христа змиває всякий гріх! (Всякий гріх!) (Зр.)
Так Іван Апостол нам сказав.

Цар Святого Духа нам (Господь обіцяв) (Зр.)
ІТак пророк Йоіль пророкував.

406. ЄДИНИМ СЕРЦЕМ 1 УСТАМИ

(ре-мінор)
Хваліть Господа в святині Його,
хваліте Його на могутнім Його небозводі
(Пс. 150:1).

Єдиним серцем і устами
Хвалити Господа начнім.
Честь Богу даймо молитвами,
Смиренно духа приклонім.

Молитва щира, Богу мила,
Аж до небес ти вознесись,
Як благовонний дим кадила,
За Церкву всю і нарід весь.

Владико, Господи Небесний,
Помилуй нас і пом ‘яни,
Прийми молитву — дар словесний
Від нужд й недолі бережи!

Тобі готові ми служити
Весь вік синівської любві,
Тебе бажаємо просити -
Ти з неба нас благослови.

І благодать Свою зливай нам
На всякий день і всякий час,
Безгрішно жити помагай нам,
Спаси нас, Боже, Отче наш.

405. ЄРУСАЛИМ, ЩО СХОДИТЬ З НЕБА

(до-мінор)
І місто велике показав мені. – святий
Єрусалим, що сходив із неба від Бога (Об. 21:10).

Єрусалим, що сходить з неба
В проміннях ясних свого Царя.
Там більше сонце вже не потрібно,
Бо Агнець Божий – рання зоря.

Приспів: Оце оселя свята Бога з людьми,
Де будем жити із Богом ми.
Там усі сльози Ісус з очей зітре.
Смерті не буде, біль промине.

Єрусалим! Нове це місто,
Перлинні брами відкриті в нім.
Хто прагне пити – нехай приходить, -
Джерельні води течуть у нім.

Єрусалим! Тебе кохаю.
В тобі панує вічна любов.
Спасенні люди в тобі зійдуться.
Прославлять Спаса за Його кров.

404. ВІН ТАК ЛЮБИТЬ ВСІХ НАС

(Нот. – Є. м. п.56; П. хв. 34)
(соль-мінор)
Я – Пастир Добрий! Пастир добрий
кладе життя власне за вівці (Ів. 10:11).

Він так любить всіх нас, що покинув небо,
І прийшов у грішний світ цей, щоб людей спасти.
І щоб кожен грішник, яким не був би грішним,
Замість смерті життя вічне міг собі знайти.

Приспів:
Він родився, щоби гріх твій на Себе прийнять,
Був розп’ятий на Голгофі, за тебе вмирав.
І тобі Він дав всю славу і любов Свою,
Назавжди вернув в Країну неземну.

О, невже ж сьогодні ти Христа не приймеш?
Чом не можеш зрозуміти ту святу любов?
О, невже ж даремно на хресті вмирав Він?
Проливав за тебе там Свою невинну кров.

Він так любить всіх нас, що покинув небо,
І прийшов у грішний світ цей, щоб людей спасти.
Тож прийди сьогодні на поклик Господній!
Відчини сердечні двері і Христа впусти.

403. НЕ СУМУЙ!

(Нот. – П. хв. 12; Є. м. п. 52)
(фа-мажор)
/ Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре
(Об. 21:4).

Не сумуй, що так склалось у тебе життя,
Терен густо поріс на дорозі,
Не сумуй, що нема на землі співчуття
На гарячі, гіркі твої сльози.

Приспів:
Не сумуй, не сумуй! Христос каже тобі і мені.
Лиш радій, лиш радій! Нагороду тримаю тобі.

Не сумуй, що у світі ніхто не зумів
До кінця ввесь твій біль зрозуміти.
Не сумуй, що за те, що ти щиро любив,
Світ спішив тобі злом заплатити.

Не сумуй, що так довго самотнім ти був,-
В житті, може, ще важче прийдеться.
Не сумуй, що від ближнього ти не почув
Тепле слово від щирого серця.

Не сумуй, бо твоя, друже, кожна сльоза
В Книзі пам’ятній пишеться в небі.
Не сумуй, після горя – щаслива пора
Незабаром настане для тебе.

Не сумуй, бо вже явиться скоро з небес
Той, Хто любить, Хто щиро жаліє.
До грудей Він, як батько, пригорне тебе,
І без слів до кінця зрозуміє.

402. ЯК СИН МАРНОТРАТНИЙ

(мі-мінор)
Тоді він спам’ятався й сказав:
«Встану, і піду до батька свого!» (Лк. 15:17-18).

Як син марнотратний, так і я нещасний
В тім світі блудив.
Душа все стогнала, спокою не мала,
Бо гріх її томив.

Душа все стогнала, була в серці спрага,
Щоб спокій знайти.
Та мертві обряди не дали розради
Втомленій душі.

Шукав я повсюди, де казали люди
Спасіння собі.
Але світ лукавий, як той важкий камінь,
Все душу гнобив.

Втомлений душою, я чув за собою
Хтось кликав мене:
«Вернись блудний сину, ти йдеш до загину,
Я прийму тебе».

І я оглянувся на той дивний поклик,
Хто кликав мене.
На хресті прибитий, і кров’ю облитий
Сказав до мене:

«Глянь на мої рани, на лице криваве,
Звідки кров текла.
Ти – грішник, Я знаю. Я в муках вмираю,
Щоб дати життя».

Від тої хвилини спасен я, щасливий,
Життя все віддав
Спасителю свому, Цареві і Богу,
Повік Його став.

401. ДОРОГИЙ ЗАВІТ ІСУСА

(Нот. – П. рад 40; Єв. мел. 427)
(соль-мажор)
А спасіння праведних – від Господа. Він
їхня твердиня в час лихоліття (Пс. 37:39).

Дорогий Завіт Ісуса, що Він вірним обіцяв:
На шляху з землі до неба поведу тебе Я Сам».

Приспів: Поведу Я, поведу Я, поведу тебе Я Сам.

Коли ворог тебе зводить із шляху, що ти прийняв,
Пам’ятай, що Він говорить: «Поведу тебе Я Сам».

Коли серце перестане уповати на Христа -
То чуй з вірою слова ці: «Поведу тебе Я Сам».

Коли дні життя кінчаться, і остання хвиля йде,
То й тоді звучать слова ці: «Поведу тебе Я Сам».

400. ЛЮБЛЮ, ГОСПОДЬ, ТВІЙ ДІМ

(Нот. – Єв. пісні 270; Єв. мел. 374)
(соль-мінор)
Посаджені в Домі Господнім
цвітуть на подвір’ях нашого Бога (Пс. 92:14).

Люблю, Господь, Твій Дім, бо там Христа Любов,
їм» гам я бачу Його Кров, за нас пролиту Ним.(2р.)

Люблю Предвічний Бог, я Церкву-Храм живий,
її боронить Дух Святий від горя і тривог. (2р.)

За Церкву я молю, за всіх її дітей.
Люблю я Церкву із людей, улюблену Твою. (2р.)

Я радий би, друззя, до віку бути в ній,
Щоб помогти в порі сумній нести її хреста. (2р.)

Я знаю, що разом до Господа ми йдем.
Я вірю, вірю, що будем співать перед Христом. (2р.)

399. В ЧУДОВІ ДНІ ЮНАЧИХ ЛІТ

(Нот. – Скарб. Т2 26)
(мі-мінор)
Послухай, мій сину, поставлення батька
свого, і не відкидай науки матері своєї, -
вони бо хороший вінок для голови твоєї
(Пр. 1:8-9).

В чудові дні юначих літ не знав я зла й біди,
Не знав журби і клопотів від ранку до зорі.
Я не тривожився нічим, по волі жив своїй.
А серце завжди наповняв біль матері моїй.

Приспів:
В молитві матері -
(Я чув в молитві матері),
Я часто чув своє ім’я в молитві матері.

Ходив за голосом бажань, не думав про Творця,
Тим задавав я матері скорботи без кінця.
Так серце мами день і ніч томилося одне.
Я чув щодня: вона в сльозах молилась за мене.

Весь час моїх веселих днів я мамин голос чув:
«Дивись, мій сину, пам’ятай, щоб слів цих не забув:
Зла не чини, втікай з гріха, себе ти бережи.» | |
Я чув в молитві матері своє ім’я завжди.

Тепер знайшов я у Христі спасіння для душі.
Тягар гріхів я склав Йому в молитві у тиші.
І щастя, і відкуплення, і промінь той святий
Пролив Христос на розум мій за молитви її.

398. ВЖЕ НАДХОДИТЬ ТОЙ ДЕНЬ

(фа-мажор)
А Дух і Невіста говорять: «Прийди!» А хто чує, хай
каже: «Прийди!» Так. – незабаром прийду! -Прийди,
Господи Ісусе! (Об. 22:17,20).

Вже надходить той день, де не буде горя вже.
Дні хмар на небесах, ані сліз, що на очах.
Той спокій навіки вже в золотім краю буде.
Що за день, славний день той буде!

Приспів: Що за день то буде, як побачу я Христа,
Як погляну на лице, на Того, Хто Спас мене.
Як за руку Він візьме, в Дім Отця мене введе,
Що за день, радісний день то буде!

Що за день то буде, як Ісус Господь прийде,
Щоб забрати усіх нас в ті оселі,що для нас.
Як на хмарах Він прийде, вірних зустріч там буде!
Що за день, славний день то буде!